співвітчизник
СПІВВІТЧИ́ЗНИК, а, ч. Людина, що має спільну з ким-небудь вітчизну.
Білів його красень корабель у водах найвіддаленіших архіпелагів, білосніжно сяяв під пальмами таких островів, де раніш нога його співвітчизників не ступала (Гончар, Тронка, 1963, 198);
Перша людина, яка проникла в космос, — це наш співвітчизник, громадянин Союзу Радянських Соціалістичних Республік Юрій Олексійович Гагарін (Рад. Укр., 14.IV 1961, 1).
Словник української мови (СУМ-11)