Словник чужослів Павло Штепа

співвітчизник

хохл. (соотєчєствєнік) земляк

земляк

Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа

Значення в інших словниках

  1. співвітчизник — співвітчи́зник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. співвітчизник — див. КРАЯНИН.  Словник синонімів Караванського
  3. співвітчизник — -а, ч. Людина, що має спільну в ким-небудь вітчизну.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. співвітчизник — СПІВВІТЧИ́ЗНИК, а, ч. Людина, що має спільну з ким-небудь вітчизну. Білів його красень корабель у водах найвіддаленіших архіпелагів, білосніжно сяяв під пальмами таких островів, де раніш нога його співвітчизників не ступала (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
  5. співвітчизник — ЗЕМЛЯ́К (уродженець однієї з ким-небудь місцевості); КРАЯ́НИН, СПІВВІТЧИ́ЗНИК, БРАТ уроч., поет., КОМПАТРІО́Т заст. (щодо країни).  Словник синонімів української мови
  6. співвітчизник — СПІВВІТЧИ́ЗНИК, а, ч. Людина, що має спільну з ким-небудь вітчизну. Білів його красень корабель у водах найвіддаленіших архіпелагів, білосніжно сяяв під пальмами таких островів, де раніш нога його співвітчизників не ступала (Гончар, Тронка, 1963, 198)...  Словник української мови в 11 томах