старчачий

старча́чий

-а, -е.

1》 Прикм. до старець 3).

|| Як у старця.

2》 Належний біднякові, злидареві.

Значення в інших словниках

1. старчачий — старча́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. старчачий — СТАРЧА́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до ста́рець 3. – На другий день уранці звелів нам пан старі думи й вірші співати, а сам усе записував. Нащо йому були ті старчачі співи, бог його знає (Д.  Словник української мови у 20 томах
3. старчачий — ЖЕБРА́ЦЬКИЙ (належний, притаманний жебракові; який складається з жебраків), СТАРЦІ́ВСЬКИЙ, СТАРЧА́ЧИЙ, ЖЕБРА́ЧИЙ рідше. Верхівець побачив чоловіка.. з жебрацьким кийком у руці (В.  Словник синонімів української мови
4. старчачий — СТАРЧА́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до ста́рець 3. — На другий день уранці звелів нам пан старі думи й вірші співати, а сам усе записував. Нащо йому були ті старчачі співи, бог його знає (Морд.  Словник української мови в 11 томах