стенати

стена́ти

і стинати, -аю, -аєш, недок., стенути і стинути, -ну, -неш, док., перев. з ім. плечима, рідко.

Піднімати й опускати плечі для вираження здивування, зневаги, вагання тощо.

Значення в інших словниках

1. стенати — стена́ти 1 дієслово недоконаного виду кричати стена́ти 2 дієслово недоконаного виду піднімати й опускати плечі рідко  Орфографічний словник української мови
2. стенати — СТЕНА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок. Жалібно стогнати; плачучи, кричати, стогнати. Давид стенає та ридає, Багряну ризу роздирає І сипле попіл на главу (Т. Шевченко). СТЕНА́ТИ², СТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТЕНУ́ТИ, СТИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перев. з ім.  Словник української мови у 20 томах
3. стенати — СТЕНА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок. Жалібно стогнати; плачучи, кричати, стогнати. Давид стенає та ридає, Багряну ризу роздирає І сипле попіл на главу (Шевч., II, 1963, 93). СТЕНА́ТИ² і СТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СТЕНУ́ТИ і СТИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перев.  Словник української мови в 11 томах