стриміти
стримі́ти
-млю, -миш, мн. стримлять; недок.
1》 тільки 3 ос. Височіти, здійматися над рівнем, поверхнею чого-небудь; видаватися, виступати вгору.
|| Рости сторч, не прилягати щільно (про вуса, волосся і т. ін.).
|| Частково виступати звідки-небудь.
|| Виглядати звідки-небудь (про щось засунуте, закладене в, за або під що-небудь).
|| розм. Знаходитися в якому-небудь місці, міститися де-небудь, вирізняючись серед навколишнього простору.
|| Бути видним, помітним зорові; виднітися.
Кілком стриміти у душі — дуже заважати, набридати.
2》 розм. Перебувати де-небудь (про чиюсь небажану, надокучливу, недоречну, постійну і т. ін. присутність).
3》 Стрімко рухатися в якомусь напрямі (перев. знизу догори).
|| Литися, текти струменем; струмувати.
|| Здійматися й переміщатися вгору, поширюючись над чим-небудь (про дим, туман, пил і т. ін.).
4》 розм. Те саме, що прагнути.
Великий тлумачний словник сучасної української мови