сухо

су́хо

присл.

1》 Присл. до сухий 1), 11-13).

2》 у знач. присудк. сл. Про погоду без опадів, відсутність вологи у повітрі.

|| Про відсутність рідини в якій-небудь посудині.

|| Про відсутність болота на ґрунті, дорозі і т. ін.

3》 у знач. присудк. сл. Про відчуття сухості (в роті, горлі).

Значення в інших словниках

1. сухо — су́хо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. сухо — СУ́ХО, присл. 1. Присл. до сухи́й 1, 11–13. Чорне обличчя [жінки], на якому сухо палали смоляні очі, ані найменшим порухом не виказувало її думок (Л. Первомайський); Панна Анеля мовчала, держалась сухо і наче осторонь (М.  Словник української мови у 20 томах
3. сухо — То йому на сухо не вийде. Він за те має відпокутувати. Як скаже сухо, то залізеж по вухо. Не вір йому, бо потерпиш.  Приповідки або українсько-народня філософія
4. сухо — СУ́ХО, присл. 1. Присл. до сухи́й 1, 11-13. Чорне обличчя [жінки], на якому сухо палали смоляні очі, ані найменшим порухом не виказувало її думок (Перв., Дикий мед, 1963, 327); Тимко стоїть.., зціпивши зуби.., очі горять сухо (Тют.  Словник української мови в 11 томах
5. сухо — Сухо нар. Сухо. Тече вода по каміню, під камінем сухо. Чуб. V. 332.  Словник української мови Грінченка