сьорбати

сьо́рбати

сьорбаю, сьорбаєш, недок., перех. і без додатка, розм.

1》 Їсти рідку страву, набираючи ложкою.

|| Їсти рідку страву, видаючи при цьому характерні звуки.

Несолоно сьорбавши — не досягнувши чого-небудь.

Сьорбати носом — з шумом утягувати носом повітря, щоб затримати виділення слизу.

2》 Пити, перев. видаючи при цьому характерні звуки.

Значення в інших словниках

1. сьорбати — сьо́рба́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. сьорбати — (рідку страву) їсти, хлептати; док. СЬОРБНУТИ, (лиха) зазнати.  Словник синонімів Караванського
3. сьорбати — див. їсти; хлебтати  Словник синонімів Вусика
4. сьорбати — СЬО́РБА́ТИ, сьо́рба́ю, сьо́рба́єш, недок., що і без дод., розм. 1. Їсти рідку страву, набираючи ложкою. Сьорбайте, хлопці, юшку, а риба насподі (Номис); Нахиливсь [Карпо Петрович] над тарілкою і потиху почав сьорбати юшку...  Словник української мови у 20 томах
5. сьорбати — несо́лоно сьорба́вши, зі сл. іти́, піти́ і под. Без результату, без досягнення успіху. Тепер, коли небезпека була позаду, Ананію здавалося, що не так уже й страшно було. Не рискувавши (ризикувавши), підем несолоно сьорбавши… (Ю. Яновський).  Фразеологічний словник української мови
6. сьорбати — ПИ́ТИ що і без додатка (вгамовувати спрагу якою-небудь рідиною), СПИВА́ТИ розм., ПИ́ТОНЬКИ пестл. дит., ПИТКИ пестл. дит.; ПИВА́ТИ розм. (часто, не раз); ПОПИВА́ТИ, ПОСМО́КТУВАТИ, ПОТЯ́ГУВАТИ (потроху, час від часу); СМОКТА́ТИ розм., ЦІДИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. сьорбати — Сьо́рбати, -баю, -баєш, -бають  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. сьорбати — СЬО́РБА́ТИ, сьо́рба́ю, сьо́рба́єш, недок., перех. і без додатка, розм. 1. Їсти рідку страву, набираючи ложкою. Сьорбайте, хлопці, юшку, а риба насподі (Номис, 1864, № 11997); Нахиливсь [Карпо Петрович] над тарілкою і потиху почав сьорбати юшку...  Словник української мови в 11 томах
9. сьорбати — Сьорбати, -баю, -єш гл. Хлебать. Сьорбай юшку, на дні рибка єсть. Ном. № 1200.  Словник української мови Грінченка