сьорбання

сьо́рбання

-я, с., розм.

Дія за знач. сьорбати і звуки, утворювані цією дією.

Значення в інших словниках

1. сьорбання — сьо́рба́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. сьорбання — СЬО́РБА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. сьо́рба́ти і звуки, утворювані цією дією. Усі їли мовчки, тілько й чути було в хаті сьорбання та гучне плямкання голодних гостей, котрі, може, вже тиждень не їли гарячої страви (І.  Словник української мови у 20 томах
3. сьорбання — СЬО́РБА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. сьо́рба́ти і звуки, утворювані цією дією. Усі їли мовчки, тілько й чути було в хаті сьорбання та гучне плямкання голодних гостей, котрі, може, вже тиждень не їли гарячої страви (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах