сьорбання

СЬО́РБА́ННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. сьо́рба́ти і звуки, утворювані цією дією.

Усі їли мовчки, тілько й чути було в хаті сьорбання та гучне плямкання голодних гостей, котрі, може, вже тиждень не їли гарячої страви (І. Нечуй-Левицький);

Далі він бачить, як усі прийнялися снідати, пересипаючи сьорбання юшки веселою жартівливою розмовою (Панас Мирний);

Знову до вух долетіло і наче кольнуло барабанну перетинку неймовірне сьорбання (О. Копиленко);

Хтось, поглянувши на теє сьорбання [козаків], не міг би й подумати, що в казанку – звичайнісінька сивушна горілка (О. Ільченко).

Значення в інших словниках

1. сьорбання — сьо́рба́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. сьорбання — -я, с., розм. Дія за знач. сьорбати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сьорбання — СЬО́РБА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. сьо́рба́ти і звуки, утворювані цією дією. Усі їли мовчки, тілько й чути було в хаті сьорбання та гучне плямкання голодних гостей, котрі, може, вже тиждень не їли гарячої страви (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах