сюркотливий

сюркотли́вий

-а, -е.

Який постійно сюркоче. Сюркотливий коник.

|| З сюркотанням.

Значення в інших словниках

1. сюркотливий — сюркотли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. сюркотливий — СЮРКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який постійно сюркоче. Сюркотливий коник; // Із сюркотанням. Він не спав, лежав, прислухаючись до хатньої тиші, до цвіркуна, що чомусь змовк і не подавав більше свого такого ніжного і сюркотливого голосу (І. Цюпа).  Словник української мови у 20 томах
3. сюркотливий — СЮРКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який постійно сюркоче. Сюркотливий коник; // З сюркотанням. Він не спав, лежав, прислухаючись до хатньої тиші, до цвіркуна, що чомусь змовк і не подавав більше свого такого ніжного і сюркотливого голосу (Цюпа, Грози.., 1961, 112).  Словник української мови в 11 томах