сюркотливий
СЮРКОТЛИ́ВИЙ, а, е.
Який постійно сюркоче.
Сюркотливий коник;
// Із сюркотанням.
Він не спав, лежав, прислухаючись до хатньої тиші, до цвіркуна, що чомусь змовк і не подавав більше свого такого ніжного і сюркотливого голосу (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)