сюркотливий
СЮРКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який постійно сюркоче.
Сюркотливий коник;
// З сюркотанням.
Він не спав, лежав, прислухаючись до хатньої тиші, до цвіркуна, що чомусь змовк і не подавав більше свого такого ніжного і сюркотливого голосу (Цюпа, Грози.., 1961, 112).
Словник української мови (СУМ-11)