сінди

сі́нди

-ів, мн.

Союз давніх племен, які жили в 6-4 ст. до н. е. на Таманському півострові й прилеглій до нього частині Чорноморського узбережжя та в пониззі Кубані і з 4 ст. до н. е. входили до складу Боспорського царства.

Значення в інших словниках

1. сінди — СІ́НДИ, ів, мн. Союз давніх племен, які жили в VI–IV ст. до н. е. на Таманському півострові й прилеглій до нього частині чорноморського узбережжя та в пониззі Кубані і з IV ст. до н. е. входили до Боспорського царства.  Словник української мови у 20 томах
2. сінди — СІ́НДИ, ів, мн. Союз давніх племен, які жили в VI — IV ст. до н. е. на Таманському півострові й прилеглій до нього частині чорноморського узбережжя та в пониззі Кубані і з IV ст. до н. е. входили до Боспорського царства.  Словник української мови в 11 томах