тимін

тимі́н

-у, ч.

Гетероциклічна сполука – похідна піримідину, входить до складу ДНК.

Значення в інших словниках

1. тимін — тимі́н (від грец. θύμον – чебрець) органічна сполука, що належить до піримідинових основ. Входить до складу дезоксирибонуклеїнової кислоти. Міститься в усіх живих клітинах.  Словник іншомовних слів Мельничука
2. тимін — ТИМІ́Н.  Словник української мови у 20 томах
3. тимін — див. піримідонові основи  Універсальний словник-енциклопедія