титульний

ти́тульний

-а, -е.

Прикм. до титул 2).

|| Признач. для титулу. Титульні шрифти.

Титульна нація — частина населення держави, національність якої визначає офіційне найменування даної держави.

Титульна сторінка; Титульний аркуш — перша сторінка книжки, на якій надруковано заголовок, ім'я автора, рік і місце видання тощо.

Титульний список — перелік об'єктів капітального будівництва, на які затверджено проекти та кошториси.

Значення в інших словниках

1. титульний — ти́тульний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. титульний — ти́тульний той, що належить до титулу (3,4); ¤ т. список – в СРСР перелік об’єктів, які включено до плану капітального будівництва; ¤ т-а сторінка – заголовна сторінка книги.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. титульний — ТИ́ТУЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до ти́тул 2; // Признач. для титулу. Титульні шрифти.  Словник української мови у 20 томах
4. титульний — Ти́ту́льний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. титульний — ТИ́ТУЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до ти́тул 2; // Признач. для титулу. Титульні шрифти. Ти́тульна сторі́нка; Ти́тульний а́ркуш — перша сторінка книжки, на якій надруковано заголовок, ім’я автора, рік і місце видання тощо.  Словник української мови в 11 томах
6. титульний — Титульний, -а, -е Сплошь прописной. титульні букви. Канитель (типогр.) Шейк.  Словник української мови Грінченка