1. Великий тлумачний словник сучасної мови

титульний

ти́тульний

-а, -е.

Прикм. до титул 2).

|| Признач. для титулу. Титульні шрифти.

Титульна нація — частина населення держави, національність якої визначає офіційне найменування даної держави.

Титульна сторінка; Титульний аркуш — перша сторінка книжки, на якій надруковано заголовок, ім'я автора, рік і місце видання тощо.

Титульний список — перелік об'єктів капітального будівництва, на які затверджено проекти та кошториси.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. титульний — ти́тульний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. титульний — ти́тульний той, що належить до титулу (3,4); ¤ т. список – в СРСР перелік об’єктів, які включено до плану капітального будівництва; ¤ т-а сторінка – заголовна сторінка книги. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. титульний — ТИ́ТУЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до ти́тул 2; // Признач. для титулу. Титульні шрифти. Словник української мови у 20 томах
  4. титульний — Ти́ту́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. титульний — ТИ́ТУЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до ти́тул 2; // Признач. для титулу. Титульні шрифти. Ти́тульна сторі́нка; Ти́тульний а́ркуш — перша сторінка книжки, на якій надруковано заголовок, ім’я автора, рік і місце видання тощо. Словник української мови в 11 томах
  6. титульний — Титульний, -а, -е Сплошь прописной. титульні букви. Канитель (типогр.) Шейк. Словник української мови Грінченка