титульний
ТИ́ТУЛЬНИЙ, а, е.
Прикм. до ти́тул 2;
// Признач. для титулу.
Титульні шрифти.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- титульний — ти́тульний прикметник Орфографічний словник української мови
- титульний — ти́тульний той, що належить до титулу (3,4); ¤ т. список – в СРСР перелік об’єктів, які включено до плану капітального будівництва; ¤ т-а сторінка – заголовна сторінка книги. Словник іншомовних слів Мельничука
- титульний — -а, -е. Прикм. до титул 2). || Признач. для титулу. Титульні шрифти. Титульна нація — частина населення держави, національність якої визначає офіційне найменування даної держави. Великий тлумачний словник сучасної мови
- титульний — Ти́ту́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- титульний — ТИ́ТУЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до ти́тул 2; // Признач. для титулу. Титульні шрифти. Ти́тульна сторі́нка; Ти́тульний а́ркуш — перша сторінка книжки, на якій надруковано заголовок, ім’я автора, рік і місце видання тощо. Словник української мови в 11 томах
- титульний — Титульний, -а, -е Сплошь прописной. титульні букви. Канитель (типогр.) Шейк. Словник української мови Грінченка