Великий тлумачний словник сучасної мови

тупання

ту́пання

-я, с.

Дія за знач. тупати і звуки, утворювані цією дією.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. тупання — ту́пання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. тупання — ТУ́ПАННЯ, я, с. Дія за знач. ту́пати і звуки, утворювані цією дією. Дитячі вигуки, регіт молоді, тупання здорових ніг у танці .. зливаються в якусь чудну, але гармонійну мішму (М.  Словник української мови у 20 томах
  3. тупання — ТУ́ПАННЯ (биття, стукання ногами об підлогу, землю), ТУ́ПІТ, ТУП розм., ТУПОТА́ННЯ (ТУПОТІ́ННЯ) підсил.; ТУПОТНЯ́ розм., ТУПОТНЯВА розм., ТУПАНИ́НА розм. (часте, сильне стукання; стукання багатьох людей). Знадвору, під дверима, почулося тупання ніг (Д.  Словник синонімів української мови
  4. тупання — Ту́пання, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. тупання — ТУ́ПАННЯ, я, с. Дія за знач. ту́пати і звуки, утворювані цією дією. Дитячі вигуки, регіт молоді, тупання здорових ніг у танці.. зливаються в якусь чудну, але гармонійну мішму (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
  6. тупання — Тупання, -ня с. Топанье.  Словник української мови Грінченка