тупання

ТУ́ПАННЯ, я, с. Дія за знач. ту́пати і звуки, утворювані цією дією.

Дитячі вигуки, регіт молоді, тупання здорових ніг у танці.. зливаються в якусь чудну, але гармонійну мішму (Коцюб., І, 1955, 233);

Зрештою парубок почув тупання сивка і вибіг відкрити ворота (Галан, Гори.., 1956, 153);

Не могла [Тетяна Василівна] заснути цілу ніч, ждала.., дрижала від лихоманкового очікування, прислухалася до тупання внизу, до голосів (Загреб., День.., 1964, 111).

Значення в інших словниках

1. тупання — ту́пання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. тупання — ТУ́ПАННЯ, я, с. Дія за знач. ту́пати і звуки, утворювані цією дією. Дитячі вигуки, регіт молоді, тупання здорових ніг у танці .. зливаються в якусь чудну, але гармонійну мішму (М.  Словник української мови у 20 томах
3. тупання — -я, с. Дія за знач. тупати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тупання — ТУ́ПАННЯ (биття, стукання ногами об підлогу, землю), ТУ́ПІТ, ТУП розм., ТУПОТА́ННЯ (ТУПОТІ́ННЯ) підсил.; ТУПОТНЯ́ розм., ТУПОТНЯВА розм., ТУПАНИ́НА розм. (часте, сильне стукання; стукання багатьох людей). Знадвору, під дверима, почулося тупання ніг (Д.  Словник синонімів української мови
5. тупання — Ту́пання, -ння, -нню, в -нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. тупання — Тупання, -ня с. Топанье.  Словник української мови Грінченка