тупання
ТУ́ПАННЯ (биття, стукання ногами об підлогу, землю), ТУ́ПІТ, ТУП розм., ТУПОТА́ННЯ (ТУПОТІ́ННЯ) підсил.; ТУПОТНЯ́ розм., ТУПОТНЯВА розм., ТУПАНИ́НА розм. (часте, сильне стукання; стукання багатьох людей). Знадвору, під дверима, почулося тупання ніг (Д. Бедзик); В нічній тиші тупіт кінських копит віддавався лунко і виразно (Григорій Тютюнник); Розлога долина.. від тупу численного люду Тяжко дуднить (М. Зеров); Чулося одне глухе тупотання нестямної біганини серед широкого майдану (Панас Мирний); Галас і тупотіння підходили все ближче (П. Куліш); Біля надвірного входу почулася тупотнява, гомін (А. Хорунжий); Через який час до Василя виразно донісся крик паничів, тупанина ногами (Панас Мирний).
Словник синонімів української мови