тупання
ТУ́ПАННЯ, я, с.
Дія за знач. ту́пати і звуки, утворювані цією дією.
Дитячі вигуки, регіт молоді, тупання здорових ніг у танці .. зливаються в якусь чудну, але гармонійну мішму (М. Коцюбинський);
Зрештою парубок почув тупання сивка і вибіг відкрити ворота (Я. Галан);
Не могла [Тетяна Василівна] заснути цілу ніч, ждала.., дрижала від лихоманкового очікування, прислухалася до тупання внизу, до голосів (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)