тупик

I т`упик-а, ч.

Північний морський птах з великим, стиснутим з боків дзьобом.

II туп`ик-а, ч.

Залізнична колія, що з'єднується з іншими коліями тільки одним кінцем, а з протилежного кінця обривається.

|| рідко. Вулиця, провулок, що не мають наскрізного проходу, проїзду.

|| рідко. Непроїждже, непрохідне місце; перешкода для проїзду, проходу.

Значення в інших словниках

1. тупик — ту́пик іменник чоловічого роду, істота птах тупи́к іменник чоловічого роду колія  Орфографічний словник української мови
2. тупик — Притока, безвихідь, сліпий кут  Словник чужослів Павло Штепа
3. тупик — ТУПИ́К, а́, ч. 1. Залізнична колія, що з'єднується з іншими коліями тільки одним кінцем, а з другого кінця обривається. Паровоз збив бар'єр, яким закінчувався тупик, врізався в землю й звалився набік (О.  Словник української мови у 20 томах
4. тупик — Птах із родини чистикових, живе колоніями у прибережних пн. районах Атлантичного і частково Пн. Льодовитого о.; довж. бл. 35 см; великий дзьоб майже трикутної форми, забарвлений у червоні та сині смуги; гніздиться у норах.  Універсальний словник-енциклопедія
5. тупик — ТУ́ПИК, а, ч. Північний морський птах з великим, стиснутим з боків дзьобом. Деякі.. птахи — люрик, чистик — гніздяться в щілинах поміж каміння, а тупики навіть риють собі глибокі нори (Наука.., 8, 1966, 31). ТУПИ́К, а́, ч.  Словник української мови в 11 томах
6. тупик — Тупик, -ка м. Затупленный кусокъ косы, которымъ обираютъ шерсть съ кожи. Вас. 157.  Словник української мови Грінченка