тупик
ТУ́ПИК, а, ч. Північний морський птах з великим, стиснутим з боків дзьобом.
Деякі.. птахи — люрик, чистик — гніздяться в щілинах поміж каміння, а тупики навіть риють собі глибокі нори (Наука.., 8, 1966, 31).
ТУПИ́К, а́, ч.
1. Залізнична колія, що з’єднується з іншими коліями тільки одним кінцем, а з другого кінця обривається.
Паровоз збив бар’єр, яким закінчувався тупик, врізався в землю й звалився набік (Донч., VI, 1957, 483);
— Ешелон відправляється сьогодні, як тільки посутеніє. Вдень його наказано тримати тут, бо це тупик (Загреб., Європа 45, 1959, 80);
// рідко. Вулиця, провулок, що не мають наскрізного проходу, проїзду.
В тупику привокзальної площі.. зводилась будівля наземної станції метрополітену (Хор., Місто.., 1962, 84);
// рідко. Непроїждже, непрохідне місце; перешкода для проїзду, проходу.
Ще до початку бою ударом авіації було зруйновано всі колії,.. одразу перетворилася [станція] на величезний тупик (Гончар, III, 1959, 376);
Хортиця була своєрідним природним тупиком на Дніпрі, вище за течією його перетинали грізні пороги (Наука.., 8, 1967, 45).
2. перен., рідко. Безвихідне становище; безвихідь.
Тільки пролетарська, соціалістична революція може вивести людство з тупика, створеного імперіалізмом та імперіалістичними війнами (Ленін, 32, 1972, 138);
Його життєвий шлях теж був уткнувся в тупик (Кучер, Голод, 1961, 433).
Словник української мови (СУМ-11)