тупик —
ту́пик іменник чоловічого роду, істота птах тупи́к іменник чоловічого роду колія
Орфографічний словник української мови
тупик —
ТУПИ́К, а́, ч. 1. Залізнична колія, що з'єднується з іншими коліями тільки одним кінцем, а з другого кінця обривається. Паровоз збив бар'єр, яким закінчувався тупик, врізався в землю й звалився набік (О.
Словник української мови у 20 томах
тупик —
I т`упик-а, ч. Північний морський птах з великим, стиснутим з боків дзьобом. II туп`ик-а, ч. Залізнична колія, що з'єднується з іншими коліями тільки одним кінцем, а з протилежного кінця обривається. || рідко.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тупик —
Птах із родини чистикових, живе колоніями у прибережних пн. районах Атлантичного і частково Пн. Льодовитого о.; довж. бл. 35 см; великий дзьоб майже трикутної форми, забарвлений у червоні та сині смуги; гніздиться у норах.
Універсальний словник-енциклопедія
тупик —
ТУ́ПИК, а, ч. Північний морський птах з великим, стиснутим з боків дзьобом. Деякі.. птахи — люрик, чистик — гніздяться в щілинах поміж каміння, а тупики навіть риють собі глибокі нори (Наука.., 8, 1966, 31). ТУПИ́К, а́, ч.
Словник української мови в 11 томах
тупик —
Тупик, -ка м. Затупленный кусокъ косы, которымъ обираютъ шерсть съ кожи. Вас. 157.
Словник української мови Грінченка