Значення в інших словниках
-
тупиця —
тупи́ця 1 іменник жіночого роду тупа сокира тупи́ця 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота про тупу, розумово обмежену людину розм.
Орфографічний словник української мови
-
тупиця —
див. дурний
Словник синонімів Вусика
-
тупиця —
ТУПИ́ЦЯ, і. 1. ж. Те саме, що тупа́к 1. Як добре плече, так і тупиця січе (Номис). 2. ч. і ж., розм. Про тупу, розумово обмежену людину. Голова вдався собі разом тупиця і гординя (П.
Словник української мови у 20 томах
-
тупиця —
-і. 1》 ж. Те саме, що тупак 1). 2》 ч. і ж., розм. Про тупу, розумово обмежену людину.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
тупиця —
СОКИ́РА (знаряддя для рубання і тесання); ТУПИ́ЦЯ, ТУПЕ́ЦЬ, ТУПА́К (тупа сокира); ТЕСА́К (для тесання); КОЛУ́Н (важка, з тупим клиноподібним лезом сокира для розколювання колод і дров); ТОПІ́Р (іст. — сокира з довгим держаком як зброя); ТОПІРЕ́ЦЬ діал.
Словник синонімів української мови
-
тупиця —
ТУПИ́ЦЯ, і. 1. ж. Те саме, що тупа́к 1. Як добре плече, так і тупиця січе (Номис, 1864, № 7362). 2. ч. і ж., розм. Про тупу, розумово обмежену людину. Голова вдався собі разом тупиця і гординя (П. Куліш, Вибр.
Словник української мови в 11 томах
-
тупиця —
Тупиця, -ці ж. = тупак. Вх. Зн. 71. Як добре плече, то й тупиця січе. Шейк.
Словник української мови Грінченка