тупиця

тупи́ця

-і.

1》 ж. Те саме, що тупак 1).

2》 ч. і ж., розм. Про тупу, розумово обмежену людину.

Значення в інших словниках

1. тупиця — тупи́ця 1 іменник жіночого роду тупа сокира тупи́ця 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота про тупу, розумово обмежену людину розм.  Орфографічний словник української мови
2. тупиця — див. дурний  Словник синонімів Вусика
3. тупиця — див. тупак моск. бевзь, дурень  Словник чужослів Павло Штепа
4. тупиця — ТУПИ́ЦЯ, і. 1. ж. Те саме, що тупа́к 1. Як добре плече, так і тупиця січе (Номис). 2. ч. і ж., розм. Про тупу, розумово обмежену людину. Голова вдався собі разом тупиця і гординя (П.  Словник української мови у 20 томах
5. тупиця — СОКИ́РА (знаряддя для рубання і тесання); ТУПИ́ЦЯ, ТУПЕ́ЦЬ, ТУПА́К (тупа сокира); ТЕСА́К (для тесання); КОЛУ́Н (важка, з тупим клиноподібним лезом сокира для розколювання колод і дров); ТОПІ́Р (іст. — сокира з довгим держаком як зброя); ТОПІРЕ́ЦЬ діал.  Словник синонімів української мови
6. тупиця — ТУПИ́ЦЯ, і. 1. ж. Те саме, що тупа́к 1. Як добре плече, так і тупиця січе (Номис, 1864, № 7362). 2. ч. і ж., розм. Про тупу, розумово обмежену людину. Голова вдався собі разом тупиця і гординя (П. Куліш, Вибр.  Словник української мови в 11 томах
7. тупиця — Тупиця, -ці ж. = тупак. Вх. Зн. 71. Як добре плече, то й тупиця січе. Шейк.  Словник української мови Грінченка