тюленник

тюле́нник

-а, ч.

Той, хто займається полюванням на тюленів (див. тюлень 1)).

Значення в інших словниках

1. тюленник — тюле́нник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. тюленник — ТЮЛЕ́ННИК, а, ч. Той, хто займається полюванням на тюленів (див. тюле́нь 1).  Словник української мови у 20 томах
3. тюленник — ТЮЛЕ́ННИК, а, ч. Той, хто займається полюванням на тюленів ( див. тюле́нь 1).  Словник української мови в 11 томах