тяглий

тя́глий

-а, -е, діал.

Який має робочу худобу.

Тяглі селяни — а) в Російській державі в 15 – поч. 18 ст. – селяни, які сплачували державні податки й виконували державні повинності; б) заможна частина феодально залежного селянства в шляхетській Польщі, феодальній Литві та на загарбаних ними українських землях.

Значення в інших словниках

1. тяглий — тя́глий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. тяглий — ТЯ́ГЛИЙ, а, е, діал. Який має робочу худобу. Тяглі селяни.  Словник української мови у 20 томах
3. тяглий — Той, що мав підводу, пару волів  Словник застарілих та маловживаних слів
4. тяглий — Тяглий, -а, -е Имѣющій рогатый скотъ.  Словник української мови Грінченка