Значення в інших словниках
-
тямучий —
тяму́чий прикметник
Орфографічний словник української мови
-
тямучий —
див. розумний
Словник синонімів Вусика
-
тямучий —
ТЯМУ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що тяму́щий. Треба вже тямучого чоловіка і уважного оглядача, щоб звернув увагу на розклад будинку, на весь його план (І. Франко); Горпина була тямуча (З. Тулуб).
Словник української мови у 20 томах
-
тямучий —
КМІТЛИ́ВИЙ (здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти щось), ТЯМУ́ЩИЙ (ТЯМУ́ЧИЙ), ТЯМКИ́Й, ТЯМОВИ́ТИЙ, ТЯМКОВИ́ТИЙ розм., ХИ́ТРИЙ, МЕТИКО́ВАНИЙ розм., МЕТИКУВА́ТИЙ розм., ПОКМІ́ТЛИВИЙ діал.; ШТУДЕ́РНИЙ діал.; МЕТКИ́Й, ПРОМІТНИ́Й розм.
Словник синонімів української мови
-
тямучий —
Тяму́щий і тяму́чий, -ча, -че
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
тямучий —
ТЯМУ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що тяму́щий. Треба вже тямучого чоловіка і уважного оглядача, щоб звернув увагу на розклад будинку, на весь його план (Фр., III, 1950, 35); Горпина була тямуча (Тулуб, Людолови, І, 1957, 289).
Словник української мови в 11 томах
-
тямучий —
Тямучий, тямущий, -а, -е Понимающій, смыслящій, толковый, умный. Він чоловік тямучий, не зопсує діла. Полт. г. Тямуще й нетямуще пішло. Черк. у. Книжки лежать, папери купами: Павло Піддубень дуже тямущий чоловік, всяку старовину молодою головою зазнає. К. ДС. 31.
Словник української мови Грінченка