тямучий
ТЯМУ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що тяму́щий.
Треба вже тямучого чоловіка і уважного оглядача, щоб звернув увагу на розклад будинку, на весь його план (Фр., III, 1950, 35);
Горпина була тямуча (Тулуб, Людолови, І, 1957, 289).
Словник української мови (СУМ-11)