тямучість
ТЯМУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. тяму́чий.
І тут він [Герман] показав свою енергію та тямучість, свій бистрий розум (Фр., VIII, 1952, 384);
Особливо намагався підкреслити свою тямучість.. Бухкало (Коцюба, Нові береги, 1959, 107).
Словник української мови (СУМ-11)