тямучість
ТЯМУ́ЧІСТЬ, чості, ж.
Властивість за знач. тяму́чий.
І тут він [Герман] показав свою енергію та тямучість, свій бистрий розум (І. Франко);
Особливо намагався підкреслити свою тямучість .. Бухкало (Г. Коцюба).
Словник української мови (СУМ-20)