убогодухий
убогоду́хий
(вбогодухий), -а, -е, поет.
Убогий духом, духовно не розвинений, обмежений (у 2 знач.).
|| у знач. ім.
Великий тлумачний словник сучасної української мовиубогоду́хий
(вбогодухий), -а, -е, поет.
Убогий духом, духовно не розвинений, обмежений (у 2 знач.).
|| у знач. ім.
Великий тлумачний словник сучасної української мови