увіковічений
увікові́чений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до увіковічити.
|| увіковічено, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мовиувікові́чений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до увіковічити.
|| увіковічено, безос. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної української мови