увіковічений
УВІКОВІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до увікові́чити.
Скільки у моїй Вітчизні є Місць, людською славою відмічених, Вдячними нащадками увіковічених. (Дор., Серед степу.., 1952, 24).
Словник української мови (СУМ-11)УВІКОВІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до увікові́чити.
Скільки у моїй Вітчизні є Місць, людською славою відмічених, Вдячними нащадками увіковічених. (Дор., Серед степу.., 1952, 24).
Словник української мови (СУМ-11)