умовкати

умовка́ти

(вмовкати), -аю, -аєш, недок., умовкнути (вмовкнути), -ну, -неш; мин. ч. умовк, -ла, -ло і умовкнув, -нула, -нуло; док.

1》 Переставати говорити, припиняти розмову; замовкати.

|| Переставати співати, кричати, сміятися, грати на музичному інструменті і т. ін., припиняти спів, крик, сміх, гру на музичному інструменті тощо.

2》 Переставати видавати, утворювати які-небудь звуки.

3》 Переставати звучати, затихати (про голос, спів, музику і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. умовкати — умовка́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. умовкати — УМОВКА́ТИ (ВМОВКА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УМО́ВКНУТИ (ВМО́ВКНУТИ), ну, неш; мин. ч. умо́вк, ла, ло і умо́вкнув, нула, ло; док. 1. Переставати говорити, припиняти розмову; замовкати.  Словник української мови у 20 томах
3. умовкати — ЗАМОВКА́ТИ (припиняти розмову, спів і т. ін.; переставати видавати які-небудь звуки), ЗМОВКА́ТИ, УМОВКА́ТИ (ВМОВКА́ТИ), МО́ВКНУТИ, ЗАТИХА́ТИ, УТИХА́ТИ (ВТИХА́ТИ), СТИХА́ТИ, ПРИТИХА́ТИ, ПРИМОВКА́ТИ, СТИ́ШУВАТИСЯ, НИ́ШКНУТИ, НІМІ́ТИ підсил.  Словник синонімів української мови
4. умовкати — УМОВКА́ТИ (ВМОВКА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УМО́ВКНУТИ (ВМО́ВКНУТИ), ну, неш; мин. ч. умо́вк, ла, ло і умо́вкнув, нула, ло; док. 1. Переставати говорити, припиняти розмову; замовкати.  Словник української мови в 11 томах