уповивати

уповива́ти

(вповивати), -аю, -аєш, недок., уповити (вповити), -в'ю, -в'єш, док., перех.

1》 Замотувати, щільно обгортати (звичайно немовля пелюшками); сповивати.

|| Обвивати чи обплітати.

2》 тільки 3 ос., перен. Щільно огортати, затягувати (про дим, туман і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. уповивати — уповива́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. уповивати — УПОВИВА́ТИ (ВПОВИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УПОВИ́ТИ (ВПОВИ́ТИ), в'ю́, в'є́ш, док., кого, що. 1. Замотувати, щільно обгортати (звичайно немовля пелюшками); сповивати. – Що ж там, голубе Іване? Як там бідна дочка? – А нічого, уповила Хлопця, як линочка!...  Словник української мови у 20 томах
3. уповивати — ОПОВИВА́ТИ (про дим, туман, хмари, пил і т. ін. — поширюючись, укривати з усіх боків), ОБГОРТА́ТИ (ОГОРТА́ТИ), ОБВОЛІКА́ТИ, ЗАВОЛІКА́ТИ, ЗАТЯГА́ТИ, ЗАТЯ́ГУВАТИ, ОБЛЯГА́ТИ, ПОВИВА́ТИ, ОБВИВА́ТИ, ПОКРИВА́ТИ, ВКРИВА́ТИ (УКРИВА́ТИ), КРИ́ТИ, ЗАСТИЛА́ТИ...  Словник синонімів української мови
4. уповивати — Уповива́ти, -ва́ю, -ва́єш; упови́ти, упов’ю́, -в’є́ш, -в’є́, -в’ю́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. уповивати — УПОВИВА́ТИ (ВПОВИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УПОВИ́ТИ (ВПОВИ́ТИ), в’ю́, в’є́ш, док., перех. 1. Замотувати, щільно обгортати (звичайно немовля пелюшками); сповивати. — Що ж там, голубе Іване? Як там бідна дочка? — А нічого, уповила Хлопця, як линочка!...  Словник української мови в 11 томах