уповноважений
уповнова́жений
(вповноважений), -а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до уповноважити.
|| у знач. прикм.Який має певні повноваження.
|| у знач. ім. уповноважений, -ного, ч.; уповноважена, -ної, ж. Довірена особа, яка діє за наданими їй повноваженнями. Уповноважена особа.
Великий тлумачний словник сучасної української мови