уповноважений
УПОВНОВА́ЖЕНИЙ (ВПОВНОВА́ЖЕНИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до уповнова́жити.
– Я не уповноважений з вами вести про це розмову .. – А я з вами уповноважений говорити про все, що є в душі моїй (О. Гончар);
З метою підвищення мобільності ринку праці зменшено строк попередження працівником власника або уповноваженого ними органу про звільнення (з газ.);
// у знач. прикм. Який має певні повноваження.
– Як ви смієте?! Я уповноважений емісар від головного командувача... (В. Еллан-Блакитний);
// у знач. ім. уповнова́жений, ного, ч.; уповнова́жена, ної, ж. Довірена особа, яка діє за наданими їй повноваженнями.
Потроху сторонні розсотуються з контори. Зостаються лише правлінці, уповноважений та агроном (В. Логвиненко);
Фактично умови контракту нав'язує та сторона, в якої більше прав, тобто власник підприємства або його уповноважений (з публіц. літ.);
Уповноважених на селі поменшало. Порядку побільшало (А. Крижанівський);
* Образно. Якщо прийняти примат, старшинство .. квітки, рослини .. тоді людина виявляє себе лише динамічним агентом квітки, її посланцем, побратимом, уповноваженим (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)