упідлеглений

упідле́глений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до упідлеглити.

|| у знач. прикм. Підпорядкований комусь.

|| у знач. ім. упідлеглений, -ного, ч. Службова особа, яка є підлеглою старшому за посадою.

Значення в інших словниках

1. упідлеглений — упідле́глений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. упідлеглений — УПІДЛЕ́ГЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до упідле́глити; // у знач. прикм. Підпорядкований комусь.; // у знач. ім. упідле́глений, ного, ч. Службова особа, яка є підлеглою старшому за посадою.  Словник української мови у 20 томах
3. упідлеглений — УПІДЛЕ́ГЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до упідле́глити; // у знач. прикм. Підпорядкований комусь; // у знач. iм. упідле́глений, ного, ч. Службова особа, яка є підлеглою старшому за посадою.  Словник української мови в 11 томах