ухибити
ухи́бити
I (вхибити), -блю, -биш; мн. ухиблять; док., діал.
Припуститися помилки; схибити.
II (вхибити), -блю, -биш; мн. ухиблять; док., діал.
Непомітно взяти щось чуже; украсти.
Великий тлумачний словник сучасної української мовиухи́бити
I (вхибити), -блю, -биш; мн. ухиблять; док., діал.
Припуститися помилки; схибити.
II (вхибити), -блю, -биш; мн. ухиблять; док., діал.
Непомітно взяти щось чуже; украсти.
Великий тлумачний словник сучасної української мови