характерниця

характе́рниця

-і, розм.

Жін. до характерник.

Значення в інших словниках

1. характерниця — характе́рниця іменник жіночого роду, істота іст.  Орфографічний словник української мови
2. характерниця — ХАРАКТЕ́РНИЦЯ, і, ж., заст., розм. Жін. до характе́рник. – Встань, пророче, з домовини! – Характерниця мовля. Глянув цар: тії ж години Розступилася земля (П.  Словник української мови у 20 томах
3. характерниця — ХАРАКТЕ́РНИЦЯ, і, ж.., заст., розм. Жін. до характе́рник. — Встань, пророче, з домовини! — Характерниця мовля. Глянув цар: тії ж години Розступилася земля (Граб.  Словник української мови в 11 томах