Значення в інших словниках
-
хлопчина —
хлопчи́на іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
хлопчина —
див. дитина; хлопець
Словник синонімів Вусика
-
хлопчина —
ХЛОПЧИ́НА, и, ч., розм. Те саме, що хло́пець. Паллант, любесенький хлопчина, скріпивсь, стоїть, як твердий дуб (І. Котляревський); Підійшов хлопчина років тринадцяти, якого приятель посвящав [посвячував] у тайни біології (Ю.
Словник української мови у 20 томах
-
хлопчина —
ХЛО́ПЕЦЬ (дитина або підліток чоловічої статі), ХЛО́ПЧИК, ХЛОПЧА́, ХЛОПЧА́К розм., ХЛОПЧИ́НА розм., ХЛОПЧИ́СЬКО розм., ХЛОП'Я́, ХЛОП'Я́К розм., ХЛОП'Я́ГА розм., ХЛОПІ́ЙКО розм., ПАЦА́Н фам., ПАХО́ЛОК заст., ХЛОПА́К діал., БА́ХУР діал.; ПАРУБІ́ЙКО розм.
Словник синонімів української мови
-
хлопчина —
ХЛОПЧИ́НА, и, ч., розм. Те саме, що хло́пець. В колисці хлопчина заплакав (Мал., Звенигора, 1959, 131); Біля його [чоловіка] ніг тулиться хлопчина років десяти (Стельмах, І, 1962, 172); — Хлопчина надумав учитися самотужки.
Словник української мови в 11 томах