хлопчина
ХЛОПЧИ́НА, и, ч., розм. Те саме, що хло́пець.
В колисці хлопчина заплакав (Мал., Звенигора, 1959, 131);
Біля його [чоловіка] ніг тулиться хлопчина років десяти (Стельмах, І, 1962, 172);
— Хлопчина надумав учитися самотужки. У свого товариша, робітфаківця, брав списані зошити і ночами сидів над ними (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 24);
Сам Петро, кремезний хлопчина з русявою борідкою, прихватком наїдався чогось (Вас., І, 1959, 71).
Словник української мови (СУМ-11)