хлопчина
ХЛОПЧИ́НА, и, ч., розм.
Те саме, що хло́пець.
Паллант, любесенький хлопчина, скріпивсь, стоїть, як твердий дуб (І. Котляревський);
Підійшов хлопчина років тринадцяти, якого приятель посвящав [посвячував] у тайни біології (Ю. Яновський);
В колисці хлопчина заплакав (А. Малишко);
Біля його [чоловіка] ніг тулиться хлопчина років десяти (М. Стельмах);
– Хлопчина надумав учитися самотужки. У свого товариша, робітфаківця, брав списані зошити і ночами сидів над ними (І. Цюпа);
Сам Петро, кремезний хлопчина з русявою борідкою, прихватком наїдався чогось (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)