циркуль

ци́ркуль

-я, ч.

Інструмент, що складається з двох ніжок, з'єднаних на одному кінці шарніром для розхиляння їх на потрібну відстань; застосовується для викреслювання кіл і вимірювання довжини ліній.

|| у знач. присл., розм. циркулем. Нагадуючи формою такий інструмент.

|| Землемірний інструмент подібної форми.

Значення в інших словниках

1. циркуль — Колориска, див. кронциркуль  Словник чужослів Павло Штепа
2. Циркуль — Математичний інструмент для виміру і креслення окружностей, один з робочих інструментів франкмасона.  Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
3. циркуль — ци́ркуль іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
4. циркуль — ЦИ́РКУЛЬ, я, ч. Інструмент, що складається з двох ніжок, з'єднаних на одному кінці шарніром для розхиляння їх на потрібну відстань; використовується для викреслювання кіл і вимірювання довжини ліній.  Словник української мови у 20 томах
5. циркуль — ци́ркуль (від лат. circulus – коло, круг) 1. Креслярський і вимірювальний інструмент, яким викреслюють кола або вимірюють лінії. 2. Інструмент, що ним розмічують металеві деталі. 3. Сузір’я Південної півкулі неба.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. циркуль — Креслярський інструмент для креслення кола і дуги, а також для точного відмірювання, напр., за лінійкою, певних віддалей і переносу їх на креслення; різновидом ц. є кронциркуль.  Універсальний словник-енциклопедія
7. циркуль — Ци́ркуль, -куля; -кулі, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. циркуль — ЦИ́РКУЛЬ, я. ч. Інструмент, що складається з двох ніжок, з’єднаних на одному кінці шарніром для розхиляння їх на потрібну відстань; застосовується для викреслювання кіл і вимірювання довжини ліній.  Словник української мови в 11 томах