циркуль

ци́ркуль

(від лат. circulus – коло, круг)

1. Креслярський і вимірювальний інструмент, яким викреслюють кола або вимірюють лінії.

2. Інструмент, що ним розмічують металеві деталі.

3. Сузір’я Південної півкулі неба.

Значення в інших словниках

1. циркуль — Колориска, див. кронциркуль  Словник чужослів Павло Штепа
2. Циркуль — Математичний інструмент для виміру і креслення окружностей, один з робочих інструментів франкмасона.  Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
3. циркуль — ци́ркуль іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
4. циркуль — ЦИ́РКУЛЬ, я, ч. Інструмент, що складається з двох ніжок, з'єднаних на одному кінці шарніром для розхиляння їх на потрібну відстань; використовується для викреслювання кіл і вимірювання довжини ліній.  Словник української мови у 20 томах
5. циркуль — -я, ч. Інструмент, що складається з двох ніжок, з'єднаних на одному кінці шарніром для розхиляння їх на потрібну відстань; застосовується для викреслювання кіл і вимірювання довжини ліній. || у знач. присл., розм. циркулем.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. циркуль — Креслярський інструмент для креслення кола і дуги, а також для точного відмірювання, напр., за лінійкою, певних віддалей і переносу їх на креслення; різновидом ц. є кронциркуль.  Універсальний словник-енциклопедія
7. циркуль — Ци́ркуль, -куля; -кулі, -лів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. циркуль — ЦИ́РКУЛЬ, я. ч. Інструмент, що складається з двох ніжок, з’єднаних на одному кінці шарніром для розхиляння їх на потрібну відстань; застосовується для викреслювання кіл і вимірювання довжини ліній.  Словник української мови в 11 томах