циркуль
ЦИ́РКУЛЬ, я, ч.
Інструмент, що складається з двох ніжок, з'єднаних на одному кінці шарніром для розхиляння їх на потрібну відстань; використовується для викреслювання кіл і вимірювання довжини ліній.
Ще старогрецькі математики із школи Евкліда знали фігури, які можна побудувати за допомогою циркуля та лінійки (з наук.-попул. літ.);
Всі ткачі по черзі дають роботу на розгляд .. Конторщик розглядає з лупою і циркулем (Леся Українка);
На карті було накреслено циркулем три відповідних концентричних кола (М. Трублаїні);
// у знач. присл., ци́ркулем розм. Нагадуючи формою такий інструмент.
– Та це ж не кінь, а “Лев”... – І де той “лев” – у нього задні ноги циркулем, з ока тече якась слизота, і ребра в його поверх шкури вже стирчать (Остап Вишня);
// Землемірний інструмент подібної форми.
Віддалі вимірюють різними способами: рулеткою, мірною стрічкою, землемірним циркулем (з навч. літ.);
Семен стояв із великим дерев'яним циркулем, що мав рівно два метри міри (Ю. Яновський).
△ (1) Пропорці́йний ци́ркуль – інструмент для зміни відрізків у певному відношенні, а також для поділу відрізків на рівні частини.
Словник української мови (СУМ-20)