цюкнути

цю́кнути

-ну, -неш, док.

1》 перех. і неперех. Однокр. до цюкати.

2》 перех. і без додатка, розм. Ударити кого-небудь чимсь.

|| Початися несподівано і з великою силою (про мороз).

|| перен. Завдати удару кому-небудь.

Значення в інших словниках

1. цюкнути — цю́кнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. цюкнути — ЦЮ́КНУТИ, ну, неш, док. 1. кого, що і без прям. дод. Однокр. до цю́кати. Він цюкнув пару разів і зупинився, відпочиває, опертий на держалні дзюбака (І. Франко); Той підводчик, що залишився, з сокирою біля люшні порається.  Словник української мови у 20 томах
3. цюкнути — КЛЮВА́ТИ (про птахів — їсти, хапаючи щось дзьобом, бити дзьобом), ДЗЬО́БА́ТИ (ДЗЮ́БА́ТИ рідше), ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́), КЛЮ́КАТИ розм.; ПИ́ТИ (їсти молоде зерно); ЦЮ́КАТИ, ЦЮ́КАТИСЯ розм. (бити дзьобом); ЩИПА́ТИ (шкіру тіла). — Док.  Словник синонімів української мови
4. цюкнути — ЦЮ́КНУТИ, ну, неш, док. 1. перех. і неперех. Однокр. до цю́кати. Він цюкнув пару разів і зупинився, відпочиває, опертий на держалні дзюбака (Фр., IV, 1950, 26); Той підводчик, що залишився, з сокирою біля люшні порається.  Словник української мови в 11 томах
5. цюкнути — Цюкнути, -кну, -неш гл. одн. в. отъ цюкати. Слегка рубнуть топоромъ. Підійшов до дерева, цюкнув сокирою.... Рудч. Ск. II. 80.  Словник української мови Грінченка