чатуючий

чату́ючий

-а, -е, рідко.

1》 Дієприкм. акт. теп. ч. до чатувати.

2》 у знач. прикм. Який стежить, пильнує за ким-, чим-небудь.

Значення в інших словниках

1. чатуючий — див. вартовий  Словник синонімів Вусика
2. чатуючий — ЧАТУ́ЮЧИЙ, а, е, рідко. у знач. прикм. Який чатує на кого-, що-небудь, стежить, пильнує за ким-, чим-небудь. Позаду за хвірткою заблищали чатуючі очі Шуріпи (І. Рябокляч); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
3. чатуючий — ЧАТУ́ЮЧИЙ, а, е, рідко. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до чатува́ти. 2. у знач. прикм. Який стежить, пильнує за ким-, чим-небудь. Позаду за хвірткою заблищали чатуючі очі Шуріпи (Ряб., Золототисячник, 1948, 229); *Образно.  Словник української мови в 11 томах